- барвистість
- -тості, ж.Абстр. ім. до барвистий.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
барвистість
Смотреть что такое "барвистість" в других словарях:
барвистість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
пишність — ності, ж. 1) Буйний розквіт, розвиток, який виявляється в рості, цвітінні і т. ін. || Надмірність у багатстві, оздобах, красі, вигодах і т. ін.; розкіш. || Розмаїтість у барвах, забарвленні; багатобарвність, барвистість. || Бурхливість,… … Український тлумачний словник
пишнота — и, ж. 1) Надзвичайний розквіт, привабливість. || Повнота або надмір вмісту, концентрації, ваги і т. ін. 2) Розмаїтість у барвах, забарвленні; багатобарвність, барвистість. 3) Надмірне багатство, розкіш. || Ошатність, чепурність вбрання. || мн.… … Український тлумачний словник
збліднути — ну, неш; мин. ч. зблід, ла, ло, мн. зблі/дли; док. 1) Втратити природний колір обличчя, стати блідішим. || Змарніти. 2) перен. Стати світлішим або менш яскравим. || Втратити виразність, барвистість. || Втратити свіжість, яскравість кольору … Український тлумачний словник
поникати — I а/ю, а/єш, док. Никати якийсь час. II а/ю, а/єш, недок., пони/кнути, ну, неш; мин. ч. пони/к, ла, ло і пони/кнув, нула, нуло, док. 1) Схилятися, пригинатися. || чим, у сполуч. зі сл. голова, чоло, уроч. Схиляти донизу. || Полягати (про траву,… … Український тлумачний словник
ряботиння — 1) (шрами від віспи / руді пігментні цяточки на шкірі людини), віспини, ластовиння 2) (безліч предметів, від яких рябить в очах), строкатість, пістрявість, барвистість 3) (дрібні хвилі на поверхні води), брижі … Словник синонімів української мови
обезбарвитися — влюся, вишся; мн. обезба/рвляться; док. 1) Робитися безбарвним, втрачати яскравість, барвистість. 2) тільки недок. Пас. до обезбарвлювати … Український тлумачний словник
притьмарюватися — юється, недок., притьма/ритися, иться, док., рідко. Ставати трохи темнішим або не дуже яскравим, світлим. || Втрачати барвистість, блиск … Український тлумачний словник
освіжати — а/ю, а/єш, рідко осві/жувати, ую, уєш, недок., освіжи/ти, жу/, жи/ш, док., перех. 1) Робити свіжим, чистим. || безос. || Викликати відчуття свіжості, прохолоди. 2) Знімати з кого небудь відчуття втоми, відновлювати чиїсь сили, повертати комусь… … Український тлумачний словник
